ОРГАНІЗАЦІЯ  ЗДОРОВ'ЯЗБЕРІГАЮЧОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ  ГПД

    Проблема організації діяльності груп подовженого дня в сучасній школі сьогодні знов є актуальною. Практикою доведено, що ГПД є необхідною формою організації позаурочної діяльності молодших школярів. Відомо, що в режимі роботи групи подовженого дня створюються такі умови, які, позитивно впливаючи на фізичний та інтелектуальний розвиток дитини, забезпечують не тільки своєчасне виконання домашніх завдань, а й дотримання режиму відпочинку та харчування. В діяльності ГПД існують певні проблеми

, які безпосередньо впливають на якість роботи. Найважливішими серед них є проблеми організації предметно-просторового середовища (спеціально пристосованих для ГПД приміщень у школі), кадрового забезпечення, організації життєдіяльності групи загалом з урахуванням особливостей її комплектації та ін. Але надзвичайно актуальною залишається проблема збереження та зміцнення здоров'я дітей, які відвідують ГПД. Оздоровче навчання і виховання сприяє вироблен­ню таких форм поведінки, які підтримують стан рівно­ваги між організмом дитини і її природно-соціальним оточенням. Для збереження цієї рівноваги в сучасних умовах необхідно спрямувати зусилля на профілактичні заходи, що нейтралізують негативний вплив на дитину деяких чинників соціального оточення. Найважливі­шою складовою цієї діяльності має стати формування в учнів молодшого шкільного віку умінь і навичок здо­рового способу життя, ставлення до власного здоров'я та здоров'я оточення як до цінності .

Так, педагоги  Стульневської ЗОШ І – ІІІ ст. спрямову­ють позаурочну виховну діяльність на формування в дітей умінь і навичок, що забезпечують збереження і зміцнення здоров'я. І насамперед це відбувається під час перебування учнів на ГПД.

 Ми вва­жаємо , що формування в молодших школярів навичок особистої гігієни допомагає попередити виникнення багатьох хвороб. Засвоєння й застосування учнями знань, пов'язаних зі збереженням зору, та навичок правильної постави, поза сумнівом, допоможуть за­побігти виникненню та розвитку сколіозу і коротко­зорості. Важливо також привчити дітей дотримуватись режиму дня, що сприятиме збереженню й зміцненню їхнього здоров'я.

Оздоровчому навчанню і вихованню учнів, форму­ванню в них умінь і навичок здорового способу жит­тя сприятиме також запровадження в діяльність ГПД здоров'язберігаючої та здоров'яформувальної роботи загону «Здоров'ятко»,  для учнів першого, другого, третього та четвертого класів. Робота цього загону орієнтована на формування в дітей стійкої позиції, що передбачає визнання цінності здоров'я, почуття відповідальності за збереження й зміцнення власного здоров'я, поглиблення знань, умінь та на­вичок, пов'язаних з усіма складовими здоров'я .

Мета занять  — навчи­ти молодших школярів бути здоровими душею і тілом, прищепити їм прагнення самим будувати своє здо­ров'я, застосовуючи набуті знання, уміння і навички відповідно до законів природи і буття. Вони спрямо­вані не тільки на засвоєння дитиною необхідних знань та правильних уявлень про здоров'я і способи його збереження, а й на становлення її мотиваційної сфе­ри і відповідної поведінки, реалізацію цієї поведінки у повсякденному житті, а також готують учнів до са­мостійної активної оздоровчої діяльності, формування власного здоров'я.

Заняття  плануються самими вихова­телями, з урахуванням своїх та дитячих можливостей, кількості виділених для цього годин та наявних умов. Як правило, заняття проводяться раз на тиждень. Вони вимагають від вихователів застосування певних умінь і набутого практичного досвіду.

Кожне заняття має розв'язувати такі основні за­вдання:

—викликати в учнів інтерес до участі в здоров'язберігаючих заходах, що дає їм можливість відчути свою здатність самостійно дбати про власне здоров'я;

—досягти того, щоб кожен учень почувався ком­фортно у колективі однолітків, оволодівав уміннями спілкування;

—формувати в учнів стійку мотивацію до оздо­ровчої діяльності;

—допомогти дітям засвоїти елементарні уміння вести здоровий спосіб життя та трансформувати їх у навички.

З метою забезпечення наступності між навчальним і виховним процесами при визначенні тем занять  враховується зміст навчальної програми «Основи здоров'я» для учнів 1—4-х класів.

Зміст кожного заняття структурно поділяється на три частини. Перша полягає у проведенні бесіди та закріпленні інформації, отриманої дітьми на уроці з «Основ здоров'я» відповідно до теми, що вивчалася (вік­торина, кросворд, тестове завдання «Визнач», «Під­кресли», «Допиши», «Домалюй», «Обери» та ін.).

Друга частина заняття безпосередньо присвячу­ється формуванню в учнів умінь і навичок здорового способу життя. Це відбувається під час дидактичних та інтерактивних ігор, змагань, екскурсій, театраліза­ції, моделювання життєвих ситуацій.

Третя частина присвячується закріпленню набутих знань, умінь та навичок. Вихователі підбивають під­сумки заняття: діти дають відповіді на запитання «Чого ми сьогодні навчилися?», за потреби організовується «швидка допомога», тобто спільні поради дітей тим учням, які не змогли дати правильної, повної відпові­ді на запитання вихователя або не знали, як слід діяти у змодельованій ним життєвій ситуації.

Методика роботи побудована на особистісно орієн­тованому спілкуванні з учнями, робиться акцент на са­мостійному експериментуванні та пошуковій активнос­ті самих дітей, які спонукаються до творчого виконан­ня поставлених педагогом завдань (тренінг, оздоровчі фізкультхвилинки, вправи для очей, дихальні вправи та ін.), що сприяє розвиткові необхідних умінь і на­вичок. Зміст занять бажано наповнювати казковими, ігровими сюжетами та персонажами. Під час навчан­ня використовуються також інші види діяльності учнів (театралізована, художньо-естетична тощо).

Заслуговує на увагу досвід вихователів, які у своїй діяльнос­ті орієнтувалися на такі види і форми занять: бесіда (вчителя, санітарного активу, медичного працівника); робота з книгою (читання та обговорення оповідань, віршів), «свято здоров'я»; гра, змагання з використан­ням знань правил (вуличного руху, особистої гігієни); вистава лялькового театру; усний журнал; огляд-конкурс на кращий санітарний стан класу; організація «куточка здоров'я»; видання бюлетеня («Поради «Здоров'ятка», «Про тебе самого» тощо); конкурс — ма­люнків («Хай тебе не називають неохайним»), плакатів («Здорові зуби — запорука здоров'я»), загадок, при­казок та прислів'їв («Український фольклор про здо­ров'я»), дитячих віршів, творів на оздоровчу тематику («Таємниці здоров'я»); обговорення ситуацій («А якщо руки не мити?», «Чи не забув ти взяти носову хустин­ку?», «Свої речі перу сам», «Одягаюсь по погоді»); ко­лективна робота над проектом («Чистота — запорука здоров'я»); психологічні тренінгові заняття («Вчимося жити в злагоді», «Вчимося керувати емоціями», «Ви­ховуємо волю», «Етюди для душі»).

Розуміючи необхідність доброзичливого ставлення до дітей, вихователі під час занять намагалися не де­монструвати свого негативного ставлення до дитячих висловлювань не тільки словом, а й мімікою чи жеста­ми, виявляти повагу, терпіння навіть до несподіваних відповідей учнів. Саме таке заняття приносило дітям задоволення, радість від спілкування з дорослим, який їх розуміє і поважає. Вихованцям надзвичайно подо­балися різнокольорові листівки з лагідними словами («Ти — добра людина», «Ти — вихована людина»), які їм дарували вихователі.

У процесі занять увага учнів концентрувалася на питаннях профілактики захворювань та попередження нещасних випадків, самодопомоги, оволодіння учнями засобами захисту від хвороб. З інтересом сприймали­ся учнями театралізований рейд-перевірка дотриман­ня санітарних вимог, гра-подорож Країною здоров'я, спортивні змагання із сезонних видів спорту. Особлива увага приділялася навчанню дітей активно відпочивати на свіжому повітрі в позаурочний час, їх загартуванню силами природи. Вихованці оволодівали уміннями і на­вичками самоконтролю за станом організму.

Вагоме місце  займають рухливі ігри, в ході яких формуються життєво важливі навички та фізичні якості. При цьому забезпечується наступність у заняттях фізичними вправами на уроках фізичної культури та у позанавчальний час. Заняття дають можливість залучити всіх учнів, передусім фізично нерозвинених, у фізкуль­турно-ігрову діяльність завдяки використанню ігор різ­ної інтенсивності, забезпечують умови для прояву ак­тивності та творчості кожного. Мета цих занять — до­могтися самостійності учнів у руховій діяльності.

Низку тем  присвячено спо­собам збереження соціального і психічного здоров'я. При формуванні у дітей умінь та навичок у сфері пси­хічного та соціального здоров'я педагогам доречно ке­руватися думкою видатного педагога Ш.Амонашвілі, що «соціалізація дитини перебуває у взаємозв'язку зі станом її здоров'я та психічним розвитком».

Особлива увага тут приділяється формуванню та­ких умінь і навичок:

—вольових якостей (вміння активно керувати ува­гою, слухати, розмірковувати, запам'ятовувати);

—вміння керувати своїм психічним станом (дола­ти прояви страху, агресії, тривожності);

—  вміння виявляти позитивні емоції.

В ході цієї діяльності педагоги враховували, що для деяких учнів характерна нестримність бажань, різкі зміни настрою, якими вони не в змозі керувати, інші відрізняються підвищеною емоційною збудливістю, високим рівнем конфліктнос­ті, підвищеним рівнем тривожності або страху.

Психологи вважають, що до 9—10 років неспокій, як риса характеру, ще може бути виправлений. У пси­хотерапії існує чимало методик зняття страхів. Най­більш ефективною і найпростішою, на їхній погляд, є малювання дітьми своїх страхів і всього, чого вони бояться. У своїй діяльності педагоги використовували саме цю методику, враховуючи вік дітей та їхнє бажан­ня малювати. На кількох заняттях їм було запропоно­вано намалювати свої страхи фарбами. Після цього діти демонстрували свої малюнки та пояснювали, що в них страшного. Потім інша дитина, яка не боялася, домальовувала зображення так, щоб зробити його не­страшним. Далі педагог з'ясовував у дітей, чи залишив­ся в них страх, і якщо страх залишився, пропонував розірвати малюнок. Наприкінці учні запам'ятовували правило: «Коли я чогось злякаюся, я зможу знайти в собі сили і подолати свій страх або попрошу тих, хто поруч, допомогти».

Діти, схильні до агресивних форм реагування на життєві ускладнення, відчувають гнів, сердяться, кри­чать, сваряться, критикують і звинувачують у своїх бі­дах інших, інтереси яких при цьому зовсім ігнорують­ся. Певна частина дітей виявляє агресивні форми по­ведінки. Відомо, що агресивність виникає в критичні періоди вікового розвитку (один з них припадає на 7 років), що свідчить про нормальне зростання дитини. Якщо агресія проявляється здебільшого в ситуаціях, небезпечних для дитини, то вона виконує функцію захисту та адаптації. Але якщо агресія стає над ситуативним , постійним переживанням, вона може стати порушенням. Педагог може ознайомити учнів із пев­ними правилами, що допомагають позбутися агресив­ності. Ось деякі з них:

1.Намагайся в усіх ситуаціях ставитися до людей з повагою.

2.Спілкуючись, намагайся знайти щось приємне і позитивне у зовнішності співбесідника.

3.Під час розмови не стався зверхньо до того, з ким спілкуєшся: це може викликати агресивність як у нього, так і в тебе.

4.Не давай волі емоціям. Якщо вони візьмуть гору над твоїм розумом, то ти не зможеш подолати агре­сію.

5.   Не поспішай заперечувати. Спочатку все зваж.

6.   Не займай пози «захисту» (схрещені руки, напружені м'язи), це сприймається як незгода, й у відповідь твій співбесідник закриється або почне нападати.

У навчанні молодших школярів умінь і навичок, пов'язаних зі збереженням психічного здоров'я, успіш­но використовуються ігрові дії. Особливе значення має сюжетно-рольова гра, під час якої діти розвива­ють творчу фантазію, самостійно засвоюють соціальні норми поведінки, набувають практичного досвіду.

Для учнів 4-го класу можна проводити психологіч­ні заняття, оскільки психічний розвиток дитини цьо­го віку досягає досить високого рівня. Діти вже здатні оцінювати власні дії, а також уміють аналізувати зміст та процес своєї розумової діяльності. Під час цих за­нять учні отримують відповіді на такі запитання: яке місце вони займають у колі своїх однокласників і яким чином можна себе змінити. Особливу зацікавленість в учнів викликають заняття на теми: «Одна зі сторін мого „Я"» (про темперамент), «Чи можна змінити свій ха­рактер», «Чому одні люди розумніші за інших», «Образ мого „Я"», «Навіщо людині потрібна воля?» тощо.

Так, наприклад, заняття «Навіщо людині потрібна воля?» можна побудувати за таким планом: 1) органі­заційний момент; 2) вступна бесіда (читання опові­дання В.О.Сухомлинського «Не хочу бути слабким»); 3) аналітична бесіда про значення волі, пояснення, що таке вольове зусилля; 4) підбиття підсумків. На­прикінці заняття учні отримують пам'ятку, що містить такі правила:

1.Виховуй волю з дитинства.

2.Допомагай своєму товаришеві виховувати волю.

3.Загартовуй волю.

4.Умій своєчасно сказати «ні» у відповідь на шкід­ливі для здоров'я пропозиції.

5.Тренуй волю для досягнення поставленої мети.

6.Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні.

Позитивно впливає на дитячий організм музикоте­рапія. Ефективність музикотерапії зумовлена не тіль­ки емоційним впливом, а й сполученням музичних звуків з вібраціями окремих органів і систем організ­му. Віршовані тексти пісень збуджують, зворушують або заспокоюють дітей. Вони допомагають розслаби­тися, відвернути увагу або вийти на необхідний емо­ційний рівень.

Створенню стану емоційного задоволення, відчуття спокою та безпеки сприяє використання засобів кольоротерапії. Так, теплі яскраві кольори — червоний, жов­тогарячий, жовтий — викликають жвавість, бадьорість, бажання діяти, гармонізуючи меланхоліків та флегма­тиків, а синій та фіолетовий викликають у сангвініків і холериків відчуття спокою й задоволення.

До заходів, що сприяють формуванню в молодших школярів умінь і навичок щодо здоров'я, можна від­нести організацію «Куточка здоров'я». Його розміщу­ють на стіні шкільного коридору або в кабінеті гру­пи подовженого дня. Стіннівки можуть складатися з листівок, плакатів, малюнків та матеріалів санітарно-гігієнічного спрямування, що будуть цікавими та по­вчальними для учнів. Для зацікавлення дітей можна запропонувати їм підбирати та змінювати інформацію на стенді самостійно, спрямувавши їх на підбір мате­ріалів до певної теми.

Організація та проведення фізкультурно-оздоровчої діяльності на ГПД

Однією з головних умов збереження, зміцнення здоров'я та всебічного фізичного розвитку дитини є дотримання нею відповідного рухового режиму. Рухи, і передусім спеціально підібрані (тобто фізичні впра­ви, спортивні та рухливі ігри), є необхідною умовою розвитку всіх систем дитячого організму.

З метою збільшення рухової активності учнів бажа­но запровадити щоденне проведення «годин здоров'я», їх значення полягає в раціональному чергуванні розу­мової та фізичної діяльності, зміцненні здоров'я дітей засобами фізичної культури, підвищенні рівня фізичної підготовленості молодших школярів. До складу «годин здоров'я» доречно ввести рухливі та спортивні ігри, за-г&тьнорозвивальні вправи, естафети й конкурси.

Перед проведенням годин здоров'я учням повідо­мляють про значення цього заходу, порядок виходу та входу до школи, місце для гри, а також забезпечу­ють їх відповідним інвентарем та обладнанням. Дітей, звільнених від фізичних вправ, залучають до посильної допомоги в організації цих занять.

«Години здоров'я» проводяться на свіжому повітрі (на стадіоні або спортивному майданчику), за неспри­ятливої погоди (дощ, мороз) — у приміщенні школи. Особливість методики проведення годин здоров'я по­лягає в їх загальному ігровому характері.

Кожна «година здоров'я» складається з трьох час­тин: підготовчої, основної й заключної. Завдання пер­шої — психологічна та фізіологічна підготовка дітей до занять фізичними вправами. В ході основної частини розвиваються такі рухові якості як швидкість, сприт­ність, сила, витривалість, удосконалюються набуті на уроках фізичної культури знання, уміння і навички. У процесі виконання спільних дій в учнів формують­ся організованість, дисциплінованість, культура по­ведінки.

Більшість часу, виділеного на проведення «годин здоров'я», займають ігри. Вихователь проводить з ді­тьми кілька організованих ігор або виконує серію ігро­вих завдань на формування певних фізичних якостей та вдосконалення рухових навичок. На початку тиж­ня, коли організму школяра властивий відносно висо­кий рівень відновлення, проводяться ігри та естафети, спрямовані на розвиток сили й швидкості. В середині тижня, у період стійкого стану високої працездатнос­ті, обираються ігри, спрямовані на розвиток швидкіс­но-силових якостей та спритності. Наприкінці тижня, коли спостерігаються ознаки втоми, використовуються переважно ігри на витривалість.

Формуванню в учнів навичок самостійного вико­нання фізичних вправ сприяють ігри та спортивні роз­ваги. Для хлопчиків це футбол, волейбол, баскетбол, хокей, теніс; для дівчаток — стрибки через скакалку, «класики», спортивні ігри за спрощеними правилами (волейбол, баскетбол, ручний м'яч, бадмінтон В заключній частині «години здоров'я» перевага віддається ходінню, повільному бігу (до однієї хви­лини), іграм на увагу, що зменшують фізичне наван­таження.

Формуванню здоров'язберігаючих умінь і навичок фізичного та психічного здоров'я молодших школярів сприяють фізкультпаузи, які можна використовувати під час самопідготовки. Виконання їх знижує стомлю­ваність і підвищує розумову працездатність учнів.

Бажано, щоб фізкультпаузи організовували та про­водили вихователі, а комплекси вправ, що входять до їх складу, добирали й розучували з дітьми вчителі фізичної культури. При виборі фізичних вправ і рух­ливих ігор слід брати до уваги зацікавленість дітей, а також необхідність регулювання фізичного наванта­ження. Вправи, що входять до комплексу фізкультпауз, допомагають формуванню таких умінь: ходіння на місці, виконання вправ на потягування, присідання, вправ для плечового поясу і рук, нахилів і поворотів тулуба, вправ на координацію рухів. Крім загально-розвивальних вправ, до фізкультпауз вводять також повільний біг, стрибки, рухливі ігри тощо. За спри­ятливих погодних умов фізкультпаузи проводяться на свіжому повітрі (на шкільному стадіоні або спорт­майданчику).

За допомогою ігор у школярів закріплюються та вдосконалюються різноманітні вміння та навички з основних рухів (ходіння, бігу, стрибків), розвиваються такі важливі фізичні якості як сила, швидкість, сприт­ність, витривалість.

Так, для розвитку швидкості вихователі ГПД про­водили ігри, які потребували негайної рухової реакції в обстановці, що швидко змінюється та ускладнюється додатковими завданнями, а також ігри, побудовані на подоланні певної відстані за короткий час («Біг з пра­порцями», «Квач», «Хто перший»). Для розвитку сприт­ності використовувалися такі ігри як «Прокоти м'яч у ворота», «Совонька», «Серсо» та багато інших. Розви­ток окремих м'язів рук, ніг і тулуба відбувався в іграх, які потребували короткочасного силового напруження («Хто далі кине», «З купинки на купинку», «Ведмідь і бджола»). Витривалість розвивалася в ході ігор з інтен­сивною руховою діяльністю, але оптимальною триваліс­тю для дітей різного віку («Дожени свою пару», «Рибалка і риби», «Стрибунчики-горобчики», «Вудка»).

Вихователі проводили з учнями молодшого шкільного віку два види рухливих ігор — сюжетні ігри та ігрові впра­ви (несюжетні ігри). Ігрові вправи найчастіше прово­дилися у вигляді змагання між двома, кількома учас­никами або командами. В основу сюжетних ігор був покладений життєвий досвід дітей, їхні уявлення про навколишній світ. Рухи, які виконували учні під час гри, були тісно пов'язані з її сюжетом та імітували дії, характерні для того чи іншого образу (людини, тва­рини, птаха тощо).

В народні ігри дітям доречно грати гуртом, оскіль­ки особливості їх проведення дають змогу об'єднува­ти всіх бажаючих грати та проводити ігри у будь-якій обстановці: у приміщенні, на подвір'ї тощо. Народна рухлива гра визнана етнопедагогікою ефективним спо­собом заохочення дітей до активних рухів та їх оздо­ровлення. За народним прислів'ям, «як дитина бігає і грається, так їй здоров'я посміхається». Ігри спри­яють формуванню здоров'язберігаючих умінь, підви­щують силу, спритність, витривалість, розумову пра­цездатність, ініціативність, привчають долати психічні та фізичні навантаження, заохочують до товариської взаємовиручки, загартовують організм, створюють у дітей бадьорий та веселий настрій.

Послідовне й систематичне навчання учнів різних способів самоорганізації під час проведення рухливих ігор обумовлює ефективність використання їх для ак­тивного, повноцінного відпочинку дітей, сприяє фор­муванню умінь і навичок у сфері збереження соціаль­ного та психічного здоров'я у реальних стосунках з іншими гравцями. Так, учні привчаються не зчиняти суперечок між собою, з арбітром чи керівником гри, дотримуватись прийнятих у спорті правил розв'язання конфліктних ситуацій. Виховуючи у молодших шко­лярів почуття обов'язку і відповідальності перед ко­мандою за свої дії, вихователі та вчителі формують у дітей орієнтацію на самовдосконалення.

Під час гри розширюється «емоційний фонд» ди­тини, що допомагає їй краще зрозуміти світ своїх по­чуттів та почуттів інших людей, дати їм словесні по­яснення, знайти точні визначення тих ситуацій, які відбуваються, навчитися керувати своїм настроєм та психічним станом.

Таким чином, важливим напрямом оздоровчої ді­яльності вихователів ГПД є розширення уявлень учнів про здоров'я: від образного, однопланового — до ці­лісного, що наближається до наукового і розкриває взаємозв'язок фізичного, психічного і морального здоров'я.

Практика свідчить, що процес формування здоро­вого способу життя потребує обов'язкового поєднання інформаційного й мотиваційного компонентів із прак­тичною діяльністю учнів, що сприятиме оволодінню ними необхідними здоров'язберігаючими уміннями і навичками.